ЗАБАВЛЯНКИ

Українська народна культура накопичила величезну кількість забавлянок для дітей молодшого віку. Тут і утішки, і пальчикові ігри, і забавлянки з елементами масажику, лоскотання, чукалки (гойдання на коліні), маленькі римовані діалоги, що заохочують до розвитку мовлення, примовлянки до різних дій протягом дня (прокидання, вмивання, їжа, сон), і звичайно ж, колисанки.

Пропонуємо до вашої уваги невеличку підбірку українських народних забавлянок.

***
Погладжуючи тільце дитини, розводять ручки:
Ототушки-тутушки!
На котика потягушки,
А на Василька ростушки.
Ой тошки, тотошки!
Щоб підросли трошки.

***
Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У поміч стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.

***
Беруть у долоні дитячу голівку і, злегка її перекидуючи з руки на руку, роздільно проказують:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Меншенькому – меньший,
Більшенькому – більший.
Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують:
Шусть у піч!
Сажай – виймай, Їжу, ріжу
Я, куштую – Гам!

***
Дитині, яка, тримаючись за палець дорослого, то опускає, то піднімає руку, примовляють:
Кра, ворона, кра!
На полиці сиділа,
Дітям кашу варила.
Діти пішли до села,
Сама кашу поїла.
Гиш, гиш, гиш!

***
Примовляють, навчаючи дитину ходити:
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб.

***
Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку,
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.

***
Приїхали ковалі,
Стали собі на селі.
– Ковалю, ковалю, підкуй коня.
Як умієш, то підкуй,
Як не вмієш, то не псуй.

***
Гладять долонями обличчя дитини й приказують:
– Коточку, де ти був?
– У коморці.
– Що там робив?
– Молочко пив.
– А мені залишив?
– Забувся.
– Апчхи! Апчхи!
– Апчхи! Апчхи!

***
Мишечко-шкряботушечко,
Не йди в поле
– Ведмідь сколе.
Мишечка не послухала,
Пішла в поле,
Ведмідь сколов:
Кіль, кіль, кіль, кіль.

***
Забавлянки з ручками та пальчиками дитини. Перекладаємо ручки і кажемо:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Перебираємо пальчики:
Цьому дам, цому дам, цьому дам і цьому дам…
Вказуємо на великий пальчик:
А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він води не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам…

***
Ладі-Ладусі – Ладі-ладусі,
– А де були?
– В бабусі.
– А що їли?
– Кашку.
– А що пили?
– Бражку!
– А що на закуску?
– Хліб та капустку.
– Гай, гай на бабину хату
Калачі їсти!

***
– Ладоньки, ладусі,
Ой, ладусі, ладки,
А де були?
– У бабусі.
– А що їли?
– Оладки
З медом,
З молочком,
Із вареннячком.
– А на закуску?
– Хліб та капустку.
– Гей, гей на бабину хату
Калачі їсти!

***
Постукують по ступні дитини…
Куй, куй, чобіток,
Подай молоток,
Не подаси молотка
Не підкую чобітка.
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.
Ш-ш-ш.

***
Оцей пальчик – наш дідусь,
Оцей пальчик – баба,
Оцей пальчик – наш татусь,
Оцей пальчик – мама,
Оцей пальчик – хлопчик наш,
А зовуть його…!

***
Пальчику, пальчику,
Де ти бував?
Пальчику, пальчику,
Що ти чував?
– З меньшеньким братом
Я кашу варив,
Із безіменним
Я кашу поїв,
Із середульшим
У лісі гуляв,
А із найбільшим
Пісню співав.

***
Сорока-Ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Ополоничком мішала,
Своїх діток годувала:
– Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей буцман
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив
– Справжній лежень.

***
Дитину підстрибуємо на колінах:
Скачу, скачу діда за скибочку хліба.
Я не дурно скачу,а я їсти хочу.

***
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка – там лоша.
Наїлися лободи, поскакали до води.
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка – там лоша.
Ми кобилку продамо,а лошатко зростимо.

***
Гойда-да! Гойда-да!
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.

***
Ой, гоп, чук, чук
Захотів кіт щук.
Але чуки, чуки, чуки,
Повтікали усі щуки.

***
Їде, їде пан, пан
На конику сам, сам.
А за паном хлоп, хлоп,
На конику гоп, гоп.

***
Заохочують пританцьовувати:
Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
А на дідів мак
Нехай буде так.

***
Ой без дуди, без дуди
Йдуть ніженьки не туди.
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.

***
Масаж та погладжування:
Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза насипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.

***
Танцюй, танцюй, козунечко,
Ніженьками туп, туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.

***
Туп, туп, козуню,
Туп, туп, біленька,
Туп, туп, сіренька.
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.

***
Ходив кіт по току
В червоному ковпаку,
В червоному ковпаку,
А миші сміються,
Аж в боки беруться.

***
Миш книш проточила,
Муха борщ пролила,
Півень коня задавив
– Нічим їхать до млина.
А бабині коноплі
На печі попріли,
А дідові постоли
На льоду згоріли.

***
Заєць косив, заєць косив,
Лисиця згрібала,
Павук метав у копицю,
А муха топтала.

***
Комар траву покосив,
Муха посушила,
Заєць в пластя ізметав,
А миш повозила.

***
Співають під час купання:
Купалися ластів\’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці
Купалися ластів\’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорноброві
Та ще й білолиці.

***
У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров\’я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.

***
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Поставлю на вербі,
Щоб випили горобці.
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.

***
Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.

***
Хлюп, хлюп, водиченько,
Хлюп, хлюп на личенько,
І на ручки, і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп!

***
– Зайчику, зайчику,
Де ти був?
– У млині, у млині.
– Що ти бачив?
– Міх муки, міх муки.
– А чому не вкрав?
– Бо були там кравчики,
Та побили пальчики.
Ледве я втік
– Через бабин тік
Та через колоду,
Головою в воду
– Шубовсть!

***
– Мишко, мишко, Торохтушко,
А де була?
– У бабусі.
– Що робила?
– Полотно ткала.
– Що заткала?
– Шматок сала.
– Куди поклала?
– На мисничку.
– Куди впало?
– У мисочку.
Тут пень,
Тут криниця,
Тут холодная водиця.