Різдвяні свята, певно, найулюбленіша пора для дітей і дорослих, бо, починаючи від святкування Святого Миколая й до Водохреща, діти отримують від батьків, родичів і знайомих різноманітні дарунки і багато солодощів. Різдвяні традиції святкування і досі живуть у селах України.
Колядки і щедрівки розрізняються за приуроченістю і за часом виконання: колядки виконуються у Різдвяний час (виконувалися хлопчиками або чоловіками), а щедрівки – під Новий рік і, як у Західній Україні, на Водохреща (традиційно виконувалися дівчатками і жінками).
Колядки – це гімн. Церковні колядки – гімн Христові, оспівування його народження і донесення цієї доброї новини усім на землі (і кожній родині зокрема), а народні колядки – небіблійні дохристиянські передання про сотворіння світу, героїчний епос Давньої Русі і визвольної боротьби українців проти татар, турків і поляків.
Щедрівки – це обрядові пісні, що віншують родину (господаря і господиню, їхніх дітей, парубка чи дівчину) у контексті з їхнім статусом побожної християнської родини.
Щедрівки були колись, як і веснянки, частиною поганського новорічного святкування, коли пращури-язичники славили природу, закликали весну. Та коли українці повернулися до християнства, вони щедрівки змінилися на ті, які ми чуємо нині.