Видно Гапку, що пекла бабку –
і на воротах тісто!
Я так звуся, що аж губи злипаються –
Гапка!
«З Богом, Парасю, доки люди трапляються» – так проводжали гостей, що засиділися.
А тебе звуть, що і рот роздирається ПАРАСКА.
Не все в середу Петра!
Кожен Іван має свій план.
Якби не Василі не було б дітей в селі
Посидь, Уляно, бо ще рано.
Не вмер Данило, так болячка задавила.
Не вмер Данило, так галушкою вдавило.
Клим дома, Хоми нема,
Хома дома,Клима нема.
Нате і мій глек на капусту, щоб і я була Настя,
нате й мій глек на капусту, хай і в мене свято буде!
Нехай звуть хоч глечиком, якби в піч не саджали.
У всякої Пашки свої замашки.
Кузьма Савці рідний Федір.
Не зівай Химко, на те й ярмарок.
Який Сава, така й слава!
Кожен Мартин хвалить свій тин!
Стоїть Тетяна на воротах у червоних чоботах.
Жили довго – від Маланки до Василя.
На людях Ілля, а вдома свиня.
Видно Феську, що хліб пекла, бо ворота в тісті.
Казала Настя: “Як удасться”.
Не буде Галя – буде другАя.
Масти Федя медом, а Федь Федьом.
Як звав, так звав, аби щось дав.
Не бійся, дурний Зеноне, хто має висіти, той не втоне.
Яке коріння – таке й насіння.
Яке ім’я – такий і я.
Гарна дівка, гарно зветься, впала – встала та й сміється.
Христовим іменем перебивається (це приказка про того, хто просить милостиню).
Добре там і тут, де по імені звуть.
З іменем ти пан, а без імені – бовван (бовван – у язичників це статуя, що зображає бога).
По рилу знати, як його звати.
Без імені дитеня – чортеня.
Лихого лихим називають, а доброго добрим поминають.
Як хочеш клич – тільки хліба позич.
Товчеться як Марко по пеклі.
Назвався грибом – лізь у кошик.
Гарна парочка Юхим та Одарочка.
До Дмитра дівка хитра.
Сиди, Векло, доки не смеркло.
Кожній Химці своя копійка.
Без Івана уся вулиця погана.
Я так називаюся, що губки злипаються…
А я так звуся, що губи трясуться…
Наварила-напекла не для кого для Петра.
Нема Петра тільки Гриць – шкода моїх варениць.
Вискочив як Пилип з Конопель.
Видно, що Гандзя пиріжки пекла, бо й ворота в тісті.
Як Івася не навчиш, то й Іван вміти не буде.
Щастя, в кого жінка Настя, а кого Горпина – то лиха година.
Нашій Горпині гарно і в хустині.
Мартин босий та в брилі.
Побалакав Юхим з чортом глухим.
Цікавій Варварі носа відірвали.
Язиката Хвеська!
Не дОста що біда, але ще й Гаврило ім’я.
Розумний, як Соломонові ґаці.
На безлюдді і Хома – чоловік.
Викинути туди, де Макар телят не пасе.
Розумна, як Химині кури.
Який Хома, таке в нього сонечко!
Як Христя в намисті.
Я йому про Данила, а він мені про Хому.
А я Тарас і я до вас.
Як гляну на вид, то й скажу, що Демид.
Вдягни пня, дай йому ім’я – то й буде чоловік.
Вбери пенька, то стане за Панька (Тобто – від зовнішності багато залежить).
Ходять як Петрусь і Гапочка (нерозливода).
Іванко солом’яний знайде пару, а Катерина золота в дівках сидітиме.
Гаврило з Богом говорило.
Без одного Василя обійдеться весілля.
З цього Андрушка ні м’ясо,ні юшка.
Два чоботи пара Гриць та Варвара.
Такі голодні, що трохи Явдошки не з’їли!
Я йому про Хому, а він мені про Ярему.
Невелика сімеєчка у нашого Омелечка.Тільки він та вона,та старий,та стара.Та Іван,та Степан.Та Грицько та Панас,та той хлопець,що у нас.Та дві Христі в намисті,та дві ляльки в колисці.Та два хлопці вусаті,та дві дівки косаті.
Та й без Гриця вода посвятиться.
Ти Микола, я Микола. Обидва ми Миколи.Тебе били коло церкви,мене коло школи. Ти Михайло.я Михайло. Обидва ми Михайли.Полягаймо на травичці, ніби поздихаймо.
Ой,Семене,та хай буде по-твоєму. Лишень щоб мати не знала.
Туди тин, сюди тин – куди Хвеська, туди й Мартин.
Ой, Одарка, та Одарка. Як робить, то ні холодно їй, ні жарко.
Наливати по Марусин поясок.
Від Романа до Йордана – український Рамадан.
Пилип до одного місця прилип.
Високий був Петро – до неба, а дурний, як не треба!
Ти куди? До Василя, що «квіточку» розвеселя!