Прислів’я та приказки з іменами

Видно Гапку, що пекла бабку –

і на воротах тісто!

Я так звуся, що аж губи злипаються –

Гапка!

«З Богом, Парасю, доки люди трапляються» – так проводжали гостей, що засиділися.

А тебе звуть, що і рот роздирається ПАРАСКА.

Не все в середу Петра!

Кожен Іван має свій план.

Якби не Василі не було б дітей в селі

Посидь, Уляно, бо ще рано.

Не вмер Данило, так болячка задавила.

Не вмер Данило, так галушкою вдавило.

Клим дома, Хоми нема,

Хома дома,Клима нема.

Нате і мій глек на капусту, щоб і я була Настя,

нате й мій глек на капусту, хай і в мене свято буде!

Нехай звуть хоч глечиком, якби в піч не саджали.

У всякої Пашки свої замашки.

Кузьма Савці рідний Федір.

Не зівай Химко, на те й ярмарок.

Який Сава, така й слава!

Кожен Мартин хвалить свій тин!

Стоїть Тетяна на воротах у червоних чоботах.

Жили довго – від Маланки до Василя.

На людях Ілля, а вдома свиня.

Видно Феську, що хліб пекла, бо ворота в тісті.

Казала Настя: “Як удасться”.

Не буде Галя – буде другАя.

Масти Федя медом, а Федь Федьом.

Як звав, так звав, аби щось дав.

Не бійся, дурний Зеноне, хто має висіти, той не втоне.

Яке коріння – таке й насіння.

Яке ім’я – такий і я.

Гарна дівка, гарно зветься, впала – встала та й сміється.

Христовим іменем перебивається (це приказка про того, хто просить милостиню).

Добре там і тут, де по імені звуть.

З іменем ти пан, а без імені – бовван (бовван     – у язичників це статуя, що зображає бога).

По рилу знати, як його звати.

Без імені дитеня – чортеня.

Лихого лихим називають, а доброго добрим поминають.

Як хочеш клич – тільки хліба позич.

Товчеться як Марко по пеклі.

Назвався грибом – лізь у кошик.

Гарна парочка Юхим та Одарочка.

До Дмитра дівка хитра.

Сиди, Векло, доки не смеркло.

Кожній Химці своя копійка.

Без Івана уся вулиця погана.

Я так називаюся, що губки злипаються…

А я так звуся, що губи трясуться…

Наварила-напекла не для кого для Петра.

Нема Петра тільки Гриць – шкода моїх варениць.

Вискочив як Пилип з Конопель.

Видно, що Гандзя пиріжки пекла, бо й ворота в тісті.

Як Івася не навчиш, то й Іван вміти не буде.

Щастя, в кого жінка Настя, а кого Горпина – то лиха година.

Нашій Горпині гарно і в хустині.

Мартин босий та в брилі.

Побалакав Юхим з чортом глухим.

Цікавій Варварі носа відірвали.

Язиката Хвеська!

Не дОста що біда, але ще й Гаврило ім’я.

Розумний, як Соломонові ґаці.

На безлюдді і Хома – чоловік.

Викинути туди, де Макар телят не пасе.

Розумна, як Химині кури.

Який Хома, таке в нього сонечко!

Як Христя в намисті.

Я йому про Данила, а він мені про Хому.

А я Тарас і я до вас.

Як гляну на вид, то й скажу, що Демид.

Вдягни пня, дай йому ім’я – то й буде чоловік.

Вбери пенька, то стане за Панька (Тобто – від зовнішності багато залежить).

Ходять як Петрусь і Гапочка (нерозливода).

Іванко солом’яний знайде пару, а Катерина золота в дівках сидітиме.

Гаврило з Богом говорило.

Без одного Василя обійдеться весілля.

З цього Андрушка ні м’ясо,ні юшка.

Два чоботи пара Гриць та Варвара.

Такі голодні, що трохи Явдошки не з’їли!

Я йому про Хому, а він мені про Ярему.

Невелика сімеєчка у нашого Омелечка.Тільки він та вона,та старий,та стара.Та Іван,та Степан.Та Грицько та Панас,та той хлопець,що у нас.Та дві Христі в намисті,та дві ляльки в колисці.Та два хлопці вусаті,та дві дівки косаті.

Та й без Гриця вода посвятиться.

Ти Микола, я Микола. Обидва ми Миколи.Тебе били коло церкви,мене коло школи. Ти Михайло.я Михайло. Обидва ми Михайли.Полягаймо на травичці, ніби поздихаймо.

Ой,Семене,та хай буде по-твоєму. Лишень щоб мати не знала.

Туди тин, сюди тин – куди Хвеська, туди й Мартин.

Ой, Одарка, та Одарка. Як робить, то ні холодно їй, ні жарко.

Наливати по Марусин поясок.

Від Романа до Йордана – український Рамадан.

Пилип до одного місця прилип.

Високий був Петро – до неба, а дурний, як не треба!

Ти куди? До Василя, що «квіточку» розвеселя!