ПРО РЕЧІ ТА ПРЕДМЕТИ

Ходить полем з краю в край,

Ріже чорний коровай. (Трактор)

Летить птах через ліс, через дах — на полі сідає. (Літак)

Стукотить, грюкотить,

Мов сто коней біжить. (Поїзд)

Біжать чотири брати,

Переднім не втекти,

А заднім не догнати. (Колеса в возі)

Є у мене такий півень,

Що попід землею ходить. (Плуг)

П\’ять комірчин — одні двері. (Рукавичка)

Не гавкає, не кусає, а в будинок не пускає. (Замок)

Два кільця та два кінці, а посередині — гвоздик. (Ножиці)

Четверо братів під одним дахом живуть. (Стіл)

Висить груша — не можна з\’їсти. (Лампа)

Кінь сталевий, а хвіст з льону. (Голка та нитка)

Гладить все, чого торкається,

А торкнеш — кусається. (Праска)

На чужій спині їде, а на своїй вантаж везе. (Сідло)

Мама дітей годує, а сама все голодна. (Ложка)

Лежить на спині — не треба нікому.

Притули до стіни — знадобиться вона. (Драбина)

Влітку коні спочивають,

Взимку діточок катають.

Коні ці не просять їжі. Хто ж вони?

Звичайно … (Лижі)

По стежині, по дорозі, бігти я у них не в змозі.

По снігу не йдуть як слід, до вподоби тільки лід. (Ковзани)

Невеликі дві хатини, в них м\’які і теплі стіни.

По пять братиків малих прожива в хатинках тих.(Рукавички)

Не їсть, не п\’є, а говорить і співає. (Радіо)

Книги читають, а грамоти не знають.

Своїх очей не мають, а бачити світ допомагають. (Окуляри)

Що дістане зубами потилицю? (Гребінець)

Наскакалось, назвивалось,

Під припічком заховалось. (Віник)

Іде років двісті,

Стоїть на місці,

Лічить людський вік,

А не чоловік. (Годинник)

Хата — не хата, вікон багато,

Є куди влізти, а нікуди вилізти. (Сак на рибу)